Координати: 53°36′1.000051159077e-07″ пн. ш. 44°52′1.0120394361147e-07″ сх. д. / 53.600000000028° пн. ш. 44.866666666695° сх. д. / 53.600000000028; 44.866666666695

Білогорка (Пензенська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село Білогорка
рос. Белогорка
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації  Пензенська область
Муніципальний район Мокшанський район
Поселення Царевщинська сільрада
Код ЗКАТУ: 56245822002[1]
Код ЗКТМО: 56645422106
Основні дані
Перша згадка: 1767
Населення 6 (2014)
Поштові індекси 442378
Телефонний код +7 841 50[1]
Географічні координати: 53°36′1.000051159077e-07″ пн. ш. 44°52′1.0120394361147e-07″ сх. д. / 53.600000000028° пн. ш. 44.866666666695° сх. д. / 53.600000000028; 44.866666666695
Часовий пояс UTC+3
Водойма р.Шукша
Мапа
Білогорка (Росія)
Білогорка
Білогорка

Білогорка (Пензенська область)
Білогорка
Білогорка

Мапа

Білогорка (рос. Белогорка) — село Мокшанського району Пензенської області Росії. Належить до Царевщинської сільради[1].

Географія

[ред. | ред. код]

Білогорка розташоване на території Приволзької височини, на лівому березі річки Шукші, за 7 км на південний схід від адміністративного центру сільради села Царевщина. Відстань до районного центру селища Мокшан — 24,5 км.

Назва

[ред. | ред. код]

Назва Білогорка походить від пагорба «Біла Гора», який знаходиться поблизу села.

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат села помірно-континентальний, з досить м'якою зимою зі снігопадами та відлигами й тривалим літом.

Історія

[ред. | ред. код]

Село засноване у 1767 році вихідцями з села Царевщина. Входило до складу Царевщинської волості Мокшанського повіту.

У 1795 році село було у власності княгині Катерини Довгорукої. Дерев'яна церква Михайла Архангела побудована була у 1867 році. В кінці XIX століття у селі налічувалося 116 старообрядців, була земська школа.

У 1892 році в селі закладено нову муровану церкву, яку було збудовано у 1912 році[2].

Населення

[ред. | ред. код]

Станом на 2014 рік населення села Білогорка становило 6 осіб.

1795 1877 1897 1912 1930 1959 1979 1989 1996 2002 2004 2010[3] 2014
259 ↗ 1166 ↘ 991 ↘ 830 ↗ 1387 ↘ 187 ↗ 346 ↘ 124 ↘ 52 ↘ 49 ↘ 15 ↘ 13 ↘ 6

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Наровчатська енциклопедія / Головний редактор та упорядник А. Г. Сохряков. Пенза, 2005. 180 с.(рос.)
  • Пензенська енциклопедія / За редакцією К. Д. Вишневського. М .: Велика Російська енциклопедія, 2001. 759 с.(рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]